“Б’є – значить любить” – ця народна фраза аж ніяк не характеризує любов і тепло в родині. Вона давно окроплена слізьми та кров’ю тих, чиї половинки перейшли межу і з коханих людейперетворилися на ненависних катів, з присутністю яких  поруч часто доводиться миритися їх жертвам.

Проте. від недавнього часу у вітзичняному законодавстві з’явилися положення, застосування яких на практиці може кардинально змінити ситуацію. І хоч поки вказані норми законодавства мало кому відомі та судової практики їх застосування дуже мало, але перші “заборони наближатися до коханої ближче ніж на 100 метрів” вже з’являються по всій країні.

Справа в тому, що з 1 січня 2018 р. набули чинності зміни і доповнення до Цивільного процесуального кодексу України (наприклад, кодекс доповнено у розділі IV главою 13 “Розгляд судом справ про видачу і продовження обмежувального припису).

Зокрема, змінами до законодавства передбачається, що до особи, яка вчиняє насильство у сім’ї, можуть застосувати обмежувальний припис.

Згідно ч. 1 ст. 26 Закону України “Про запобігання та протидію домашньому насильству” право звернутися до суду із заявою про видачу обмежувального припису стосовно кривдника мають:

1) постраждала особа або її представник;

2) у разі вчинення домашнього насильства стосовно дитини – батьки або інші законні представники дитини, родичі дитини (баба, дід, повнолітні брат, сестра), мачуха або вітчим дитини, а також орган опіки та піклування;

3) у разі вчинення домашнього насильства стосовно недієздатної особи – опікун, орган опіки та піклування.

Така заява до суду подається за місцем проживання (перебування) особи, яка постраждала від домашнього насильства або насильства за ознакою статі, а якщо зазначена особа перебуває у закладі, що належить до загальних чи спеціалізованих служб підтримки постраждалих осіб, – за місцезнаходженням цього закладу. Вказане передбачає ст. 350-1 ЦПК України.

Розгляяд подібних заяв здійснюється в порядку окремого провадження не пізніше 72 годин після надходження заяви про видачу обмежувального припису до суду.

Заінтересованою особою при подачі такої заяви вказується кривдник стосовно якого подається заява про видачу обмежувального припису. Також заінтересованими особами можуть бути інші фізичні особи, прав та інтересів яких стосується заява про видачу обмежувального припису, а також органи державної влади та органи місцевого самоврядування у межах їх компетенції.

УВАГА! При подачі такої заяви в суд судовий збір не сплачується, що передбачає п. 12-1 ч. 2 ст. 3 Закону України “Про судовий збір”.

За результатами розгляду заяви про видачу обмежувального припису суд може прийняти рішення, яким визначити один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покласти на нього обов’язки:

1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою;

2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об’єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи;

3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною;

4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою;

5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею;

6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

І, якщо ви вважаєте, що це нереально, то погляньте на судову практику:

31 січня 2018 р. Ківерцівський районний суд Волинської області своїм рішенням по справі №158/201/18 видав обмежувальний припис стосовно ОСОБА_3, жителя АДРЕСА_1, який вчиняв насильство відносно батька та інших членів сім’ї. Таким приписом суд на 5 місяців заборонив кривднику: а) перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_1, Волинської області; б) наближатися на відстань ближче 100 метрів до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалої особи; в) вести листування, телефонні переговори з постраждалим ОСОБА_1 або контактувати з ним через інші засоби зв’язку особисто і через третіх осіб.

Є й інший приклад, коли 08 лютого 2018 р. Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська (м. Днііпро) своїм рішенням по справі № 201/1105/18 задовольнив заяву жінки, яку ображає і б’є колишній чоловік. Своїм рішенням суд на три місяці заборонив кривднику: а) перебувати в місці проживання ОСОБА_1 та її дітей за адресою: м. Дніпро  АДРЕСА_1; б) наближатися на 500 метрів до місця роботи ОСОБА_1 за адресою м. Дніпро вул. ______; в) спілкуватися з неповнолітнім ОСОБА_6 2014 р.н.; г) наближатися ближче 500 метрів до дитячого садочка №84 за адресою м. Дніпро, пр. _____________ в якому навчається ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1; г) заборонити спілкування з неповнолітнім ОСОБА_5,ІНФОРМАЦІЯ_1.

Різних рішень по такій категорії справ автору лише станом на 02.03.2018 р. в Єдиному державному реєстрі судових рішень вдалося знайти аж 36! Звичайно не всі вони позитивні. Інколи суди відмовляють заявникам у видачі обмежувального припису. Адже, свою позицію щодо необхідності застосування певних обмежувальних заходів до кривдника у суді ще потрібно довести.

Однак, крига скресла. Навіть 3 чи 6 місяців обмежень прав можуть змусити кривдника змінити свою поведінку по відношенню до близьких!

Автор допису: Микола Глотов

 

Advertisements